Кукса Олег Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кукса Олег Володимирович
 Солдат
Загальна інформація
Народження2 квітня 1970(1970-04-02)
Кременчук
Смерть10 вересня 2015(2015-09-10) (45 років)
Троїцьке
ПохованняКременчук
Alma MaterНаціональний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Псевдо«Фарро»
Військова служба
Роки служби2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Рід військ Механізовані війська
Формування
 54 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кукса.

Оле́г Володи́мирович Ку́кса (2 квітня 1970(19700402), Кременчук, Полтавська — 10 вересня 2015, Троїцьке (Сєвєродонецький район), Луганська область) — солдат Збройних сил України, старший розвідник-телеграфіст, командир розвідувального відділення розвідувальної роти 54-ї окремої механізованої бригади, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у 1970 році в місті Кременчук. Закінчив 8 класів середньої школи № 27, професійно-технічне училище № 20 (зараз Кременчуцький професійний ліцей ім. А. С. Макаренка) — за спеціальністю електрогазозварник. Протягом 1988 - 1990 років проходив строкову військову службу в 79-му прикордонному загоні Західного прикордонного округу (військова частина 2161, Сімферополь). Демобілізувався, закінчив Харківський державний політехнічний університет за спеціальністю «електричні апарати».[1]

З 1996 року працював на керівних посадах — підприємства Кременчука: інженер-технолог технічного відділу підприємства «Техтрансмаш», головний енергетик колективного підприємства «Аеліта», також на заводі силікатної цегли, був начальником електроцеху КП «Кременчукводоканал», головним енергетиком ПАТ «Кременчукм'ясо» — від жовтня 2008 року.[2]

Мобілізований 18 березня 2015 року, пройшов військову перепідготовку у 169-му навчальному центрі. Потім — солдат, стрілець 54-ї окремої механізованої бригади; командир розвідувального відділення розвідувальної роти. Одного разу повзком пробрався до терористів, аби зняти «прапор Новоросії».[3]

10 вересня 2015-го вранці на блокпосту за селом Троїцьке Попаснянського району в напрямку до смт Калинове, підконтрольного «ЛНР», на «розтяжці» з міною «ОЗМ-72», встановленій терористами, підірвалися військові 54-ї бригади. Від отриманих поранень Олег помер за кілька годин у лікарні міста Попасна, Йосип Крутяк загинув на місці, п'ятеро військових зазнали поранень.

15 вересня 2015 року похований у Кременчуці на Свіштовському кладовищі — на Алеї, де поховані загиблі учасники російсько-української війни.

Без Олега лишилися мама, дружина, син 2013 р.н., дві доньки від першого шлюбу.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» ІІІ ступеня (16.1.2016, посмертно)[4]
  • нагороджений Почесною відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно, розпорядження голови Полтавської ОДА № 183 від 22 вересня 2015 року).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 24 червня 2016 року внесений посмертно у «Книгу пошани Полтавщини» Полтавської обласної ради.
  • 27 вересня 2017 року на фасаді Кременчуцької ЗОШ № 27 відкрили меморіальну дошку випускнику Олегу Куксі[5].
  • 26 грудня 2017 року на будівлі ВПУ №7 відкрили меморіальну дошку Олегу Куксі [6].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кукса Олег Володимирович солдат - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 22 травня 2023.
  2. ↑ https://np.pl.ua/author/nikolaev (15 вересня 2015). Кременчук прощається із Героєм АТО. Новини Полтавщини (укр.). Процитовано 22 травня 2023.
  3. ↑ Кукса Олег Володимирович | Полтавська обласна рада. web.archive.org. 17 жовтня 2017. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 22 травня 2023.
  4. ↑ Указ Президента України від 16 січня року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ https://np.pl.ua/author/vika (27 вересня 2017). Пам’ять про загиблого героя АТО Олега Кукси увічнена в школі, де навчався кременчуцький герой. Новини Полтавщини (укр.). Процитовано 22 травня 2023.
  6. ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30.10.2017 № 1161 «Про увічнення пам’яті  Кукси О.В. в м. Кременчуці»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кукса_Олег_Володимирович&oldid=39773891